Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 922/3193/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"на постанову від 04.12.2014 Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/3193/14 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу"простягнення 15 210 380,04 грн За участю представників сторін:

Від позивача - Мельник В.В. (дов. від 18.04.14)

Від відповідача - Басарт Л.А. (дов. від 03.03.14)

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення 15 210 380,04 грн. по договору купівлі-продажу природного газу № 13/3143-БО-32 від 28.12.2012, в т.ч.: основного боргу в сумі 11 909 951,00 грн., пені в сумі 1 627 873,55 грн., інфляційних втрат в сумі 1 313 998,01 грн. та 3% річних в сумі 358 557,48 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2014 (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено частково стягнуто з відповідача на користь позивача 11 909 951,00 грн. основного боргу, 358 557,48 грн. 3 % річних, 162 787,36 грн. пені., 1 313 998,01 грн. інфляційних втрат; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1465086,20 грн. відмовлено.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 у складі: Пелипенко Н.М., Івакіної В.О., Камишевої Л.М. рішення господарського суду першої інстанції змінено в частині стягнення пені в сумі 162 787,36 грн., 3 % річних в сумі 358 557,48 грн. та збитків від інфляції в сумі 1 313 998,01 грн. Стягнуто з ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 355 086,48 грн. 3 % річних, 403 095,84 грн. пені та 1 295 053,81 грн. збитків від інфляції. У задоволенні вимог про стягнення 1 224 777,71 грн. пені відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду в частині, якою відмовлено у стягненні пені - 1 209 287,60грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України.

ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" у запереченні на касаційну скаргу просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 за № 13-3143-БО-32.

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 за № 13-3143-БО-32, приймання-передача газу оформлюється актами приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, та діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 за № 13-3143-БО-32 позивач протягом січня-грудня 2013 р. поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 46 556 257,07 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 на суму 10083316,32 грн., від 28.02.2013 на суму 8261906,13 грн., від 31.03.2013 на суму 8270740,14 грн., від 30.04.2013 на суму 2002402,08 грн., від 31.05.2013 на суму 327081,38 грн., від 30.06.2013 на суму 248139,54 грн., від 31.07.2013 на суму 314750,63 грн., від 31.08.2013 на суму 320532,18 грн., від 30.09.2013 на суму 283098,90 грн., від 31.10.2013 на суму 3480812,94 грн., від 30.11.2013 на суму 4667110,08 грн. та від 31.12.2013 на суму 8296366,75 грн. Акти підписані уповноваженими представниками покупця, продавця, газорозподільної організації та скріплені їх печатками.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу в частині оплати за отриманий природний газ виконав частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11 909 951,00 грн., що стало підставою звернення позивача з даним позовом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що доказів сплати відповідачем заборгованості по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 за № 13-3143-БО-32 в сумі 11 909 951,00 грн. сторонами не надано, суди обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11 909 951,00 грн.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 за № 13-3143-БО-32 визначено, що у разі невиконання покупцем умов договору щодо здійснення оплати за переданий газ він у безспірному порядку зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На суму боргу позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні витрат.

Ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачена можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан обох сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачене право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарськими судами встановлено, що газ, який постачається за укладеним між позивачем та відповідачем договором, використовується останнім виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Споживачі невчасно та не в повному обсязі проводять розрахунки за теплову енергію, що призвело до незадовільного фінансового стану відповідача. Стягнення з населення пені за несвоєчасні розрахунки за поставлений природний газ законодавством не передбачено. Крім того, відповідач не отримує вчасно від держави компенсацію різниці між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення та для бюджетних організацій. Із наданих відповідачем фінансових звітів вбачається, що підприємство відповідача є збитковим.

До того ж, сума штрафних санкцій є надмірно великою та перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача.

На підставі зазначеного, враховуючи незадовільний фінансовий стан відповідача та те, що заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача, суди обгрунтовано задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зменшення пені на 90% (як це вирішив господарський суд першої інстанції) не відповідає вимогам співрозмірності в контексті інтересів позивача з одного боку та відповідача з іншого боку, та не враховує інтереси позивача, що суперечить принципам рівності сторін у господарському процесі. З огляду на викладене, апеляційний суд обгрунтовано зменшив пеню на 75%.

В іншій частині постанова апеляційної інстанції не оскаржена.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, вже розглядались судом апеляційної інстанції і їм надано належну правову оцінку.

Враховуючи викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову від 04.12.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/3193/14 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О. Яценко